С.В. Каледін
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ І ІНВЕСТУВАННЯ суб'єктів господарювання У сучасній Росії.МОНОГРАФІЇ
Челябінськ
2004
Каледін С. В.
Актуальні проблеми оцінки діяльності та інвестування суб'єктів господарювання в сучасній Росії: Монографія - Челябінськ: Челябінський Будинок друку. 2004, - 256 с.
Рецензенти: Рофе Олександр Йосипович, доктор економічних наук, професор Академії праці і соціальних відносин;
Артемова Ольга Василівна, доктор економічних наук, професор Уральського соціально-економічного інституту.
До уваги читача запропоновано актуальні проблеми, що існують в даний час при оцінці господарської діяльності підприємств і виникають у зв'язку з цим складнощі із залучення фінансових ресурсів від потенційних вітчизняних і зарубіжних інвесторів.
Особливістю монографії є запропонована автором нова ідеологія оцінки ймовірності банкрутства підприємств і на її основі розроблена методика цієї оцінки. Викладені в роботі доводи і аргументи запропонованого підходу проілюстровані на прикладах наскрізний комплексної оцінки діяльності конкретних підприємств у поєднанні з класичними методиками. Викладено вимоги і підходи до інвестування вітчизняної економіки з боку західних кредитних установ (на прикладі Європейського Банку Реконструкції та Розвитку).
Книга призначена для наукових працівників, фінансових директорів, менеджерів, економістів, фахівців фінансових і бухгалтерських служб підприємств, банківських працівників, аудиторів, викладачів, аспірантів і студентів економічних вузів.
Від автора
Сучасне уявлення про стан економіки в нашій країні у постприватизаційний період на різних етапах її розвитку ставить перед вченими - економістами ряд суттєвих питань щодо теоретичних аспектів оцінки діяльності господарюючих суб'єктів у російській економіці. Загальновідомо, що в даний час, як у Росії, так і за кордоном, при оцінці фінансово-економічного стану тієї чи іншої компанії, не залежно від того, хто проводить цю оцінку - «зовнішній» або «внутрішній» аналітик, використовуються теорія та методики відомих вітчизняних і зарубіжних вчених А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, Г.Г. Кадикова, Л.В. Донцової, Н.А. Никифорової, О.В. Ефімової, Е. Альтмана, Р. Лисиця, Таффлера та ін
Діяльність будь-якого підприємства орієнтована на отримання певних результатів. Проте одні підприємства впевнено досягають поставлених цілей своєї діяльності, а інші - працюють менш успішно. Багато успіх діяльності пов'язують з правильним вибором виду діяльності, наявністю достатніх ресурсів і вмінням орієнтуватися в бурхливому морі ринкової економіки. Вдале плавання господарського корабля будь-якого підприємства, безперечно, залежить від правильної початкової орієнтації і сприятливих вихідних умов його діяльності - забезпеченості матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами. Проте значну роль відіграє і те, як управляється корабель підприємства в неспокійному морі господарських несподіванок, інфляційних сюрпризів, жорсткої конкуренції. Управління в широкому сенсі як складний соціально-економічний процес означає вплив на процес, об'єкт, систему для збереження їх стійкості або переведення з одного стану в інший відповідно до заданими цілями. Управління у вузькому розумінні являє собою конкретні способи (методи) впливу на об'єкт для досягнення конкретної мети. Управління здійснюється на основі різних форм і методів впливу на об'єкт управління.
Оцінка діяльності господарюючого суб'єкта, вироблена на основі аналізу фінансово-господарської діяльності, є одним з найбільш дієвих методів управління, основним елементом обгрунтування керівних рішень. В умовах становлення ринкових відносин аналіз має на меті забезпечити сталий розвиток прибуткового, конкурентоспроможного виробництва і включає різні напрямки: правовий, економічний, виробниче, фінансове та ін Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства передбачають всебічне вивчення технічного рівня виробництва, якості та конкурентоспроможності продукції, що випускається , забезпеченості виробництва матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та ефективності їх використання. Вони засновані на системному підході, комплексному обліку різноманітних факторів, якісному підборі достовірної інформації і є важливою функцією управління.
Ціль аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства - підвищення ефективності його роботи на основі системного вивчення всіх видів його діяльності. У процесі аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства досліджуються сукупність технологічних, соціально-економічних, правових, екологічних та інших процесів, закономірності формування, побудови та функціонування систем управління; принципи побудови організаційних структур, ефективність застосовуваних методів, інформаційне, матеріально-технічне і кадрове забезпечення.
У практичній діяльності часом доводиться стикатися з такими ситуаціями, коли після проведення ревізії фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, зовнішнього, або внутрішнього аудиту, після приведення бухгалтерського обліку у відповідність з нормативними документами з бухгалтерського обліку, підтвердження реальності балансу при аналізі по класичної теорії і методиці , доводилося визнавати структуру балансу незадовільною, ймовірність банкрутства підприємства або компанії - як дуже значну, а в цілому - стан цих господарюючих суб'єктів - як кризовий. Але минули роки, а ці підприємства не тільки не збанкрутували, а, за непрямими ознаками, ще й примножили свої капітали. І, навпаки - можна навести безліч прикладів, коли здавалася б успішні, динамічно розвиваються підприємства руйнувалися відразу під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Постає питання чому, в силу якихось об'єктивних або суб'єктивних факторів це відбувається? Якщо критично глянути на класичну економічну теорію фінансового аналізу, то не можна не помітити, що всі методики вище перерахованих економістів будуються на одній базі - бухгалтерської звітності компаній і підприємств. І, по суті, оцінка стану підприємства була зведена до аналізу бухгалтерської звітності, а не безпосередньо до аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, а це, погодьтеся, не одне і те ж. Опускаючи питання про необхідність вдосконалення бухгалтерської звітності в сучасних умовах, не можна не сказати про те, що того набору інструментарію і первинних джерел інформації для оцінки фінансово-економічного стану вітчизняних підприємств стає недостатньо. Занадто багато факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру впливає на економіку в державі на мікро-, мезо-, і макро-рівнях, і продовжуючи використання застарілих методик нам не тільки не вдається реально оцінити фінансове становище господарюючих суб'єктів, а й певною мірою економіці держави наноситься певний збиток. Це можна пояснити тим, що використовуючи суто класичні розрахунки ми повинні визнати, що значна більшість російських компаній не вписуються в ті критеріальні оцінки ймовірності банкрутства, які визначені в західних методиках, що в свою чергу веде до недовіри до наших підприємств, відлякуючи при цьому потенційних інвесторів . Тому потрібні нові, додаткові джерела інформації для об'єктивної результуючої оцінки.
Глава 1. Оцінка і методи аналізу стійкості господарюючих суб'єктів в умовах ринкової економіки
1.1 Значення, завдання та інформаційне забезпечення класичного підходу до оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства.
Вивчення явищ природи та суспільного життя неможливе без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова "analyzis", що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому плані являє собою розчленовування явища або предмета на складові його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути всередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному предметі або явищі.
Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства являє собою метод оцінки ретроспективного (тобто того, що було і пройшло) і перспективного (тобто того, що буде в майбутньому) фінансового стану господарського суб'єкта на основі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації .
Будь-який вид господарської діяльності (комерційної та некомерційної) починається з вкладення грошей, протікає через рух грошей і закінчується результатами, що мають грошову оцінку (рис.1).
Тому тільки аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства здатний у комплексі дослідити й оцінити всі аспекти і результати руху грошових коштів, рівень відносин, пов'язаних з грошовим потоком, а також можливе фінансове становище цього об'єкта.
Зростання ролі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ринкової економіки пов'язане, насамперед, з головним принципом ринку: жорсткістю. Ринок живе за дуже жорсткого закону: виживає найсильніший. А найсильнішим на ринку є такий господарюючий суб'єкт, у якого задовільний фінансовий стан (тобто у якого не тільки багато грошей, але, і головне, немає боргів) і конкурентоспроможність. Досягнення доброго фінансового стану та конкурентоспроможності вимагає, серед інших факторів, систематичного проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства [1].
Вкладення грошей |
Рух грошей |
Вихід грошей |
Поточний грошовий результат |
Грошовий результат у майбутньому |
Ріс.1.Фінансовая система будь-якої
комерційної та некомерційної
діяльності.
Сутність діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства полягає у встановленні та вивченні ознак, вимірюванні основних характеристик, які відображають стан машин, приладів, технічних систем, економіки і фінансів господарюючого суб'єкта, для передбачення можливих відхилень від усталених, середніх, стандартних значень і запобігання порушень нормального режиму роботи . Діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства включає визначення оціночних ознак, вибір методів їх вимірювання і характеристику цих ознак за певними принципами, оцінку виявлених відхилень від стандартних, загальноприйнятих значень.
На думку А.Д. Шеремета ключовою метою фінансового аналізу є отримання певного числа основних параметрів, що дають об'єктивну й обгрунтовану характеристику фінансового стану підприємства. Це стосується, перш за все, до змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами, у складі прибутків і збитків.
Аналіз фінансового стану підприємства переслідує декілька цілей:
- Визначення фінансового становища;
- Виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
- Виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані;
- Прогноз основних тенденцій фінансового стану.
Цілі дослідження досягаються в результаті вирішення низки аналітичних завдань:
- Попередній огляд бухгалтерської звітності;
- Характеристика майна підприємства: необоротних і оборотних активів;
- Оцінка фінансової стійкості;
- Характеристика джерел коштів: власних і позикових;
- Аналіз прибутку та рентабельності;
- Розробка заходів щодо поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Основними функціями фінансового аналізу є:
- Об'єктивна оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності та ділової активності об'єкта аналізу;
- Виявлення чинників і причин досягнутого стану та отриманих результатів;
- Підготовка та обгрунтування прийнятих управлінських рішень в галузі фінансів;
- Виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового стану, підвищення ефективності всієї господарської діяльності.
При вивченні системи аналітичних показників в основному користуються дедуктивним методом, що передбачає перехід від загального до конкретного.
Завданнями аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства є:
· На основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності проводиться оцінка виконання плану (завдань) по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства;
· Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності, наявності власних і позикових ресурсів і розроблених моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;
· Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Предметом аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства є аналіз виробничих та економічних результатів, фінансового стану, результатів соціального розвитку та використання трудових ресурсів, стану і використання основних фондів, витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), оцінка ефективності.
Суб'єктами аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності є підприємства, їхні власники, засновники, органи державного управління, фінансово-кредитні установи, податкові органи, органи страхування, окремі фахівці, експерти, засоби масової інформації, інформаційно-аналітичні та рейтингові агентства.
До об'єктів аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства відносяться кадровий, технічний, виробничий і фінансовий потенціал; різні види діяльності підприємства, їх технічне, матеріальне, фінансове забезпечення і стан.
Функціями аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства є: контрольна, облікова, стимулююча та індикативна.
Аналізом і діагностикою фінансово-господарської діяльності займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори - з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки - для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники - для своєчасного отримання платежів; податкові інспекції - для виконання плану надходження коштів до бюджету і т.д. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - забезпечити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і виключити банкрутство.
Метод оцінки ймовірності банкрутства Таффлера (для західних компаній).
Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 (2.3.3.)
Де: К1 - операційний прибуток / короткострокові зобов'язання;
К2 - оборотні активи / сума зобов'язань;
К3 - короткострокові зобов'язання / сума активів;
К4 - виручка від реалізації / сума активів.
Для прийняття рішень в якості критерію виступає:
Z> 0,3 - діагностуються хороші довгострокові фінансові перспективи;
Z <0,2 - діагностуються висока ймовірність банкрутства;
0,2 <Z <0,3 - "сіра зона", що вимагає додаткових досліджень.
За відпрацьованою схемою перевіримо роботу методики для російських компаній.
Нижче наводяться розрахунки критерію неспроможності для підприємства «Монополіста».
Таблиця 2.3.16
| Формула Таффлера (2002 факт) | |||||||
| Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 | |||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | 70 220 | 0,414 | ||||
| Короткострокові пасиви (690) | 169 722 | ||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 504 739 | 2,974 | ||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 169 722 | ||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 169 722 | 0,086 | ||||
| Валюта балансу (П700) | 1 981 338 | ||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 933 626 | 0,471 | ||||
| Активи (капітал) (А300) | 1 981 338 | ||||||
| Z-рахунок | Розрахунки | 0,697 | |||||
| Формула Таффлера (2003 факт) | |||||||
| Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 | |||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | 2 086 | 0,012 | ||||
| Короткострокові пасиви (690) | 174 582 | ||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 502 902 | 2,364 | ||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 212 748 | ||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 174 582 | 0,094 | ||||
| Валюта балансу (П700) | 1 865 316 | ||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 557 287 | 0,299 | ||||
| Активи (капітал) (А300) | 1 865 316 | ||||||
| Z-рахунок | Розрахунки | 0,378 | |||||
| Формула Таффлера (2004) | |||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | 102 947 | 0,693 | ||||
| Короткострокові пасиви (690) | 148 587 | ||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 489 745 | 2,707 | ||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 180 937 | ||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 148 587 | 0,077 | ||||
| Валюта балансу (П700) | 1 922 904 | ||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 866 589 | 0,451 | ||||
| Активи (капітал) (А300) | 1 922 904 | ||||||
| Z-рахунок | Розрахунки | 0,805 | |||||
Далі застосуємо методику Таффлера (методика для західних компаній) для «Бізнесмена».
Таблиця 2.3.19
| Формула Таффлера (2000 факт) | ||||||||
| Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 | ||||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | 307 947 | 0,152 | |||||
| Короткострокові пасиви (690) | 2 030 959 | |||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 3 457 672 | 1,434 | |||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 2 411 880 | |||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 2 030 959 | 0,232 | |||||
| Валюта балансу (П700) | 8 769 123 | |||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 6 019 934 | 0,686 | |||||
| Активи (капітал) (А300) | 8 769 123 | |||||||
| Z-рахунок | розрахунки | 0,418 | ||||||
| Формула Таффлера (2001 факт) | |||||||
| Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 | |||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | 162 324 | 0,064 | ||||
| Короткострокові пасиви (690) | 2 542 138 | ||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 4 344 034 | 1,526 | ||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 2 846 332 | ||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 2 542 138 | 0,270 | ||||
| Валюта балансу (П700) | 9 418 747 | ||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 3 355 995 | 0,356 | ||||
| Активи (капітал) (А300) | 9 425 210 | ||||||
| Z-рахунок | Розрахунки | 0,338 | |||||
Таблиця 2.3.21
| Формула Таффлера | (2002 факт) | | |||||
| Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 | |||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | 263 451 | 0,101 | ||||
| Короткострокові пасиви (690) | 2 600 000 | ||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 4 120 217 | 1,405 | ||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 2 932 859 | ||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 2 600 000 | 0,264 | ||||
| Валюта балансу (П700) | 9 839 769 | ||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 5 463 876 | 0,555 | ||||
| Активи (капітал) (А300) | 9 839 769 | ||||||
| Z-рахунок | Розрахунки | 0,373 | |||||
Далі розрахунки для «Банкрута»:
Таблиця 2.3.22
| Формула Таффлера (2000 факт) | |||||||||||
| Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 | |||||||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | 2 442 | 0,031 | ||||||||
| Короткострокові пасиви (690) | 78 679 | ||||||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 38 395 | 0,488 | ||||||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 78 679 | ||||||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 78 679 | 0,840 | ||||||||
| Валюта балансу (П700) | 93 613 | ||||||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 55 134 | 0,589 | ||||||||
| Активи (капітал) (А300) | 93 613 | ||||||||||
| Z-рахунок | Розрахунки | 0,325 | |||||||||
| Таблиця 2.3.23 Формула Таффлера (2001 факт) | |||||||||||
| Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 | |||||||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | 1 915 | 0,023 | ||||||||
| Короткострокові пасиви (690) | 83 938 | ||||||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 24 752 | 0,295 | ||||||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 83 938 | ||||||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 83 938 | 1,057 | ||||||||
| Валюта балансу (П700) | 79 382 | ||||||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 43 590 | 0,549 | ||||||||
| Активи (капітал) (А300) | 79 382 | ||||||||||
| Z-рахунок | Розрахунки | 0,329 | |||||||||
| Формула Таффлера (2002 факт) | |||||||
| Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 | |||||||
| К1 | Операційний прибуток (звіт про пріб.140) | -1 173 | -0,007 | ||||
| Короткострокові пасиви (690) | 157 114 | ||||||
| К2 | Оборотні активи (А290) | 39 000 | 0,248 | ||||
| Борговий капітал (П590 + П690) | 157 114 | ||||||
| К3 | Короткострокові пасиви (690) | 157 114 | 1,709 | ||||
| Валюта балансу (П700) | 91 951 | ||||||
| К4 | Виручка (нетто) (звіт про приб. 010) | 58 798 | 0,639 | ||||
| Активи (капітал) (А300) | 91 951 | ||||||
| Z-рахунок | Розрахунки | 0,438 | |||||
Формула Е. Альтмана (п'ятифакторна модель).
За кордоном аналітики в основному, відмовилися від визначення ймовірності банкрутства компаній з двофакторної моделі і використовують пятифакторную модель Едварда Альтмана. Вона являє собою лінійну дискримінантних функцій, коефіцієнти якої розраховані за даними дослідження сукупності фінансових показників 33 успішно розвивалися компаній, але збанкрутілих у наступні два роки з тих чи інших причин.
Формула Е. Альтмана, як відомо, виглядає наступним чином:
Z 5 = 1,2 K 1 + 1,4 K 2 + 3,3 K 3 + 0,6 K 4 + K 5 (2.3.4),
Де:
К1 - частка чистого оборотного капіталу в активах, стосовно до плану рахунків бухгалтерського обліку в Російській Федерації та структурі бухгалтерської звітності (форма № 1,2 бухгалтерського балансу) цей коефіцієнт розраховується:
Стр.290 ф.1 - стр.590 ф.1
К1 = 1,2 х ------------------------------------ (2.3.5),
Стор.300 ф.1
К2 - відношення накопиченої (чистої) прибутку до активів, до балансовими даними виглядає наступним чином:
Стр.140 ф.2 - стор.150 ф.2
К2 = 1,4 х ------------------------------------- (2.3.6),
Стор.300 ф.1
К3 - економічна рентабельність активів (відношення прибутку до сплати податків до активів) розраховується як:
Стор. 140 ф.2
К3 = 3,3 х -------------------------- (2.3.7),
Стор. 300 ф.1
К4 - відношення ринкової вартості емітованих акцій до власних і довгострокових позикових засобів:
стр.420 ф.1
К4 = 0,6 х ------------------------------------ (2.3.8)
Стор. 490 ф.1 + ряд 590 ф.1
К5 - відбиває оборотність активів (ділова активність) і розраховується як відношення виручки від реалізації продукції послуг до активів підприємства (валюти балансу):
Стор. 010 ф.2
К5 = -------------------------- (2.3.9)
Стор. 300 ф.1
У першому розділі були наведені критеріальні оцінки Е. Альтмана щодо ймовірності банкрутства, в залежності від величини результуючого коефіцієнта Z:
Z <1,81 - Ймовірність банкрутства дуже висока;
1,81 <Z <2,675 - Банкрутство ймовірно;
Z = 2,675 - Імовірність банкрутства середня;
2,675 <Z <2,99 - Ймовірність банкрутства невелика;
Z> 2,99 - Банкрутство найближчим часом не загрожує.
Далі застосуємо цю методику до наших підприємств. На основі даної методики ймовірність банкрутства для «Монополіста» буде виглядати наступним чином:
Абліцов 2.3.25
| ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | ||||
| Формула Альтмана (2002 Факт) | ||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | ||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | 335 017 | 0,203 | |
| Активи (А300) | 1 981 338 | |||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | 0 | 0,000 | |
| Активи (А300) | 1 981 338 | |||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт про приб 160) | 42 228 | 0,070 | |
| Активи (А300) | 1 981 338 | |||
| К4 | Баланс. стоїмо. акцій (П420) | 1 661 020 | 5,872 | |
| Заборгованість (П590 + П690) | 169 722 | |||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 933 626 | 0,471 | |
| Активи (А300) | 1 981 338 | |||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | 6,616 | |||
Таблиця 2.3.26
| ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | |||||
| Формула Альтмана (2003 Факт) | |||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | |||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | 328 320 | 0,211 | ||
| Активи (А300) | 1 865 316 | ||||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | -945 | -0,001 | ||
| Активи (А300) | 1 865 316 | ||||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт про приб 160) | -945 | -0,002 | ||
| Активи (А300) | 1 865 316 | ||||
| К4 | Баланс. стоїмо. акцій (П420) | 1 653 416 | 4,663 | ||
| Заборгованість (П590 + П690) | 212 748 | ||||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 557 287 | 0,281 | ||
| Активи (А300) | 1 981 338 | ||||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | 5,153 | ||||
Таблиця 2.3.2
| ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | ||||
| Формула Альтмана (2004 Факт) | ||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | ||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | 341 158 | 0,213 | |
| Активи (А300) | 1 922 904 | |||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | 94 610 | 0,069 | |
| Активи (А300) | 1 922 904 | |||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт про приб 160) | 94 610 | 0,162 | |
| Активи (А300) | 1 922 904 | |||
| К4 | Баланс. стоїмо. Акцій (П420) | 1 647 260 | 5,462 | |
| Заборгованість (П590 + П690) | 180 937 | |||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 866 589 | 0,451 | |
| Активи (А300) | 1 922 904 | |||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | 6,357 | |||
З розрахунків видно, що якщо застосовувати дану методику без урахування специфіки та особливостей об'єкта аналізу, та ще з спотворенням бухгалтерської звітності, то ми можемо отримати результат, дуже далекий від реальності. Підприємство - монополіст, воно не впаде до тих пір, поки здійснює монопольне право на який небудь вид діяльності, поки не з'явиться конкуренція
в даному виді діяльності. Що стосується оцінки ймовірності банкрутства для даного випадку, то при розрахунку К4 ймовірно правильніше чисельник визначати як суму рядків 410 і 420 форми № 1 «Бухгалтерський баланс» бухгалтерської звітності.
Далі застосуємо методику Е. Альтмана до звітності підприємства - «Бізнесмена»
Таблиця 2.3.28
| ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | ||||
| Формула Альтмана (2000 Факт) | ||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | ||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | 1 426 713 | 0,163 | |
| Активи (А300) | 8 769 123 | |||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | 0 | 0,000 | |
| Активи (А300) | 8 769 123 | |||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт опріб 160) | 216 217 | 0,025 | |
| Активи (А300) | 8 769 123 | |||
| К4 | Баланс. стоїмо. акцій (П410) | 472 383 | 0,196 | |
| Заборгованість (П590 + П690) | 2 411 880 | |||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 6 019 934 | 0,686 | |
| Активи (А300) | 8 769 123 | |||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | 1,081 | |||
Таблиця 2.3.29
| ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | ||||
| Формула Альтмана (2001 Факт) | ||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | ||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | 1 801 896 | 0,191 | |
| Активи (А300) | 9 425 210 | |||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | 215 172 | 0,023 | |
| Активи (А300) | 9 425 210 | |||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт опріб 160) | 160 236 | 0,017 | |
| Активи (А300) | 9 425 210 | |||
| К4 | Баланс. стоїмо. акцій (П410) | 472 383 | 0,166 | |
| Заборгованість (П590 + П690) | 2 846 332 | |||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 3 355 995 | 0,356 | |
| Активи (А300) | 9 425 210 | |||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | 0,773 | |||
Таблиця 2.3.30
| ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | ||||
| Формула Альтмана (2002 Факт) | ||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | ||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | 1 520 217 | 0,154 | |
| Активи (А300) | 9 839 769 | |||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | 307 564 | 0,031 | |
| Активи (А300) | 9 839 769 | |||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт опріб 160) | 200 000 | 0,020 | |
| Активи (А300) | 9 839 769 | |||
| К4 | Баланс. стоїмо. акцій (П410) | 475 834 | 0,162 | |
| Заборгованість (П590 + П690) | 2 932 859 | |||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 5 463 876 | 0,580 | |
| Активи (А300) | 9 425 210 | |||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | 0,973 | |||
Застосуємо методику до збанкрутілому підприємству - підприємству «Банкрут»
Таблиця 2.3.31
| ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | ||||||
| Формула Альтмана (2000 Факт) | ||||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | ||||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | -40 284 | -0,430 | |||
| Активи (А300) | 93 613 | |||||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | 1 776 | 0,019 | |||
| Активи (А300) | 93 613 | |||||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт опріб 160) | 1 776 | 0,019 | |||
| Активи (А300) | 93 613 | |||||
| К4 | Баланс. стоїмо. акцій (П410) | 21 | 0,000 | |||
| Заборгованість (П590 + П690) | 78 679 | |||||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 55 134 | 0,589 | |||
| Активи (А300) | 93 613 | |||||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | 0,162 | |||||
| Таблиця 2.3.32 ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | ||||||
| Формула Альтмана (2001 Факт) | ||||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | ||||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | -59 186 | -0,746 | |||
| Активи (А300) | 79 382 | |||||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | 0 | 0,000 | |||
| Активи (А300) | 79 382 | |||||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт опріб 160) | -60 607 | -0,763 | |||
| Активи (А300) | 79 382 | |||||
| К4 | Баланс. стоїмо. акцій (П410) | 0 | 0,000 | |||
| Заборгованість (П590 + П690) | 83 938 | |||||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 43 590 | 0,549 | |||
| Активи (А300) | 79 382 | |||||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | -2,865 | |||||
| Таблиця 2.3.33 ПРОГНОЗУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА | ||||
| Формула Альтмана (2002 Факт) | ||||
| Z = 1,2 K1 + 1,4 K2 + 3,3 K3 + 0,6 K4 + K5 | ||||
| К1 | Чистий оборотний капітал (А290-П690) | -118 114 | -1,285 | |
| Активи (А300) | 91 951 | |||
| К2 | Накопичена прибуток (П470) | -60 607 | -0,659 | |
| Активи (А300) | 91 951 | |||
| К3 | Прибуток від об. деят. (Звіт опріб 160) | -2 643 | -0,029 | |
| Активи (А300) | 91 951 | |||
| К4 | Баланс. стоїмо. акцій (П410) | 0 | 0,000 | |
| Заборгованість (П590 + П690) | 157 114 | |||
| К5 | Виручка (звіт про приб. 010) | 58 798 | 0,639 | |
| Активи (А300) | 91 951 | |||
| Вірогідність банкрутства протягом двох років | -1,920 | |||
2.4. Запропонована методика визначення ймовірності банкрутства
Проаналізувавши методики визначення ймовірності банкрутства, запропоновані вітчизняними і зарубіжними фахівцями, автором запропоновано нову модель її визначення, що включає в себе як класичну складову, зі змінами та доповненнями, так і новий блок коефіцієнтів, що враховує вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на результат оцінки.
Запропонована модель для оцінки виглядає наступним чином:
Z R = 7 K 1 R +7 K 2 R +12 K 3 R +8 K 4 R +4 K 5 R +4 K 6 R +7 K 7 R +
7 K 8 R +4 K 9 R +7 K 10 R +7 K 11 R +9 K 12 R +8 K 13 R +9 K 14 R
(2.4.1) 7 K 8 R +4 K 9 R +7 K 10 R +7 K 11 R +9 K 12 R +8 K 13 R +9 K 14 R
Де: K 1 R - частка чистого оборотного капіталу в активах;
K 2 R - Відношення накопиченого прибутку до активів;
K 3 R - Економічна рентабельність активів;
K 4 R - Відношення вартості емітованих акцій до позикових коштів підприємства;
K 5 R - ділова активність (оборотність активів);
K 6 R - Коефіцієнт поточної ліквідності;
K 7 R - Коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
K 8 R - Коефіцієнт фінансової рентабельності (коефіцієнт змінює знак на протилежний, в разі негативних значень чисельника і знаменника);
K 9 R - Коефіцієнт комерційної маржі;
K 10 R - Коефіцієнт соціальної стабільності компанії;
K 11 R - Коефіцієнт стабільності національної валюти;
K 12 R - Заохочувальний коефіцієнт розвитку національної економіки;
K 13 R - Фондовий індекс стану національної економіки;
K 14 R - Коефіцієнт стабільності податкової складової.
Критерії оцінки ймовірності банкрутства за запропонованою методикою:
При дотриманні критеріальних оцінок за класичними показниками ймовірності банкрутства, збереженні стабільності в національній, галузевої економіці, економіці підприємства коефіцієнт Z R буде дорівнює 100 одиницям (або 100%), тобто показник 100% є своєрідним рубіконом між безпекою та ймовірністю банкрутства. Представляється можливим припущення про «зоні відносної ймовірності банкрутства» при збільшенні або зменшенні показника 100% на 10%. Тим самим передбачається логічним розглядати ймовірність банкрутства компанії при дотриманні наступного нерівності:
90%> Z R> 110% (2.4.2)
Тут видається доречним прокоментувати те, як «працюють» коефіцієнти, включені до складу Z R, в російській економіці.
Так, якщо подивитися на перший фактор, що впливає на величину результуючого коефіцієнта Z R - K 1 R - частку чистого оборотного капіталу в активах, то не можна не помітити, що K 1 R тим більше, чим більше величина стр.290 ф.1 (бухгалтерський баланс). Також K 1 R можна збільшити знижуючи знаменник, але це буде означати зниження масштабів виробництва, що, природно не прийнятно. Якщо критично оцінювати величину стор 290 (оборотні кошти), то слід зазначити наступне:
До складу цього рядка входять у тому числі:
Готова продукція на складі. Напрошується питання, а чи потрібна така продукція, яка не користується попитом і підприємство змушене працювати «на склад»? При нарощуванні цього показника може скластися ілюзія збільшення оборотних коштів, які насправді є «мертвим капіталом» і в господарському обороті не беруть участь. Потрібно додатковий аналіз продукції, що випускається, вивчення ринку, попиту на власну продукцію, додаткові маркетингові дослідження (вплив робить суб'єктивний людський фактор, який формулою не передбачено) які, можливо «потягнуть» за собою зміни цінової політики, додаткові капітальні вкладення, і, як підсумок, істотний вплив на кінцеві результати фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта.
Товари відвантажені, але не оплачені. Тут теж доречно поставити низку запитань. А чи буде оплата? Якщо буде, то коли? А не плодимо чи ми потенційну дебіторську заборгованість? Чи не слід працювати за передоплатою, за попередніми заявками, контрактами, договорами? Може, потрібно термінову зміну облікової політики? А це ж, в тому числі, в кінцевому підсумку виведе нас на кінцеві результати, оподатковувану базу, поповнення державного бюджету. І в цьому випадку на величину показника K 1 R впливає суб'єктивний людський фактор, який формула Е. Альтмана не враховує.
ПДВ по придбаних цінностях. Дуже рухлива рядок в балансі, безпосередньо залежить від законодавця. Для господарюючого суб'єкта є об'єктивним, зовнішнім чинником і формулою Е. Альтмана ця обставина не враховується.
Сировина, матеріали. Незнижувальний залишок і збільшення сировини і матеріалів на складах при простому відтворенні говорить про нарощування неліквідів на складах з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками - досить скорегувати цю суму на величину ставки рефінансування Центрального Банку Російської Федерації і ми отримаємо суму упущеної вигоди від відволікання фінансових ресурсів в запаси і витрати. На цей показник впливають як об'єктивний (зовнішній, політичний), так і суб'єктивний (людський) чинник, які методикою Альтмана не враховано.
Наявність дебіторської заборгованості особливо з платежами більш ніж через 12 місяців після звітної дати або отриманої від разових споживачів істотно впливає на величину реальних обігових коштів, оскільки, по суті, ці кошти в реальному господарському обороті не беруть участь. Більш того, господарюючі суб'єкти несуть реальні фінансові втрати у вигляді прямої (від списання) та упущеної вигоди від відволікання коштів в дебіторську заборгованість. На величину наявності дебіторської заборгованості надають суб'єктивний, людський фактор (робота юридичного відділу або служби, збутових органів та ін підрозділів), а так само робота державних органів - аконодательних, судових і ін (об'єктивний фактор), облік яких методикою Альтмана не передбачений.
Тому, для «чистоти» розрахунків пропонується суму рядка 290 ф.1 зменшувати на величину переходить сальдо наявності довгострокової дебіторської заборгованості та запасів товарно цінностей і величину переходить сальдо наявності довгострокової дебіторської заборгованості.
На величину коефіцієнта K 1 R, безсумнівно, надають обсяги отриманих довгострокових кредитів і позик (стр.590 ф.1). Тут представляється логічним запропонувати необхідність коригування при розрахунках даний рядок на індекси зростання / зниження інфляційної складової і ставки рефінансування ЦБ РФ.
Доцільним бачиться і коригування активів (стор.300 ф.1) на індекс інфляції в аналізований період. Таким чином, з урахуванням аргументів заявлених вище пропонується коефіцієнт K 1 R (частка чистого оборотного капіталу) розраховувати як:
Стр.290 ф.1 - стор.211 перех. Ф.1 - стор 230 перех. Ф1 - стр.590 х j 1 x j 2 K 1 R = -------------------------------------------- --------------------------------------
Стор.300 х j 1 (2.4.3)
Де j 1 - індекс зростання / зниження інфляції в країні;
% Інфляції на кінець періоду
j1 = ----------------------------------
% Інфляції на початок періоду
j 2 - індекс зростання / зниження ставки рефінансування Центрального банку РФ.
%-Я ставка рефінансування на кінець періоду
j2 = ------------------------------------------------ ----------------
%-Я ставка рефінансування на початок періоду
Логіка такої пропозиції така: чисельник зменшується на суму активів фактично не беруть участь в обороті в даний конкретний період, але він може бути відновлений чи навіть збільшено в силу об'єктивних обставин:
а) зниження ставки рефінансування і зниження рівня інфляції в країні, б) зменшення знаменника за тих самих обставин.
Виходячи з міркувань представлених вище, логічним буде зробити корегування і інших коефіцієнтів, що формують підсумковий розмір коефіцієнта Z, що дає підставу для заключної оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів господарської діяльності в Російській Федерації.
Коефіцієнти K 2 R і K 3 R відображають чисту і загальну рентабельність підприємства. Їх величина залежить від суб'єктивного фактора (роботи менеджменту, трудового колективу, фінансово-господарської політики акціонерів і засновників, облікової політики на підприємстві), а також об'єктивного фактора, особливо це стосується природних монополій, тому що прибуток таких галузей є похідною від обсягів виручки від реалізації продукції і послуг яка, в основному, безпосередньо залежить від цін на їхню продукцію та послуги (нафтогазовидобувна галузь, електроенергетика, транспорт, зв'язок та ін.) Тут роль держави у формуванні внутрішніх цін важко переоцінити. Природно, також, що на ціни на продукцію природних монополій справляє такий об'єктивний чинник, як тиск цін на їхню продукцію та послуги з боку світових ринків.
Як показали практичні аналітичні розрахунки, у зв'язку з тим, що більшість російських підприємств продовжують приховувати свої доходи, тим самим значно занижуючи свій прибуток за звітними даними з метою зниження податків на прибуток, то, застосовуючи безпосередньо формулу Альтмана при аналізі фінансово-господарської діяльності неважко простежити , що ці коефіцієнти на розмір результуючого коефіцієнта Z істотного впливу не роблять. Тому пропонується «урівноважити» цю формулу індексу зростання / зниження цін на продукцію цих підприємств або аналогічну продукцію на світових ринках (буде показано нижче у пропонованій підсумковій формулі).
Коефіцієнт K 2 R (Відношення накопиченої прибутку до активів) на наш погляд слід коригувати на середньоденну ставку рефінансування ЦБ РФ помножену на кількість днів протягом яких невикористана прибуток перебувала на розрахунковому рахунку підприємства, а не на депозиті. Відсотками, які підприємство отримує від знаходження коштів на розрахунковому рахунку в кредитній організації можна знехтувати в силу того, що відсотки за банківським депозитом їх компенсують з - за перевищення відсотків за ними над ставкою рефінансування. Отже, розрахунок коефіцієнта K 2 R пропонується проводити за формулою:
Стр.140 ф.2 - стор.150 ф.2
K 2 R = -------------------------------------- х (1 + Сц.б. дн. х Дн),
Стор.300 ф.1 х j 1 (2.4.4),
Де:
Сц.б.дн. - Середньоденна ставка Центробанку Росії;
Дн - кількість днів, протягом яких нерозподілений прибуток перебувала без руху на розрахунковому рахунку підприємства;
j 1 - індекс зростання / зниження інфляції в країні.
Розрахункову формулу коефіцієнта K 3 R (відношення балансового прибутку до сплати податків до активів) представляється логічним коригувати на інфляційну складову в поєднанні з універсальним індексу зростання / зниження основних податків (податки на майно, прибуток, землю, єдиний соціальний податок - ЄСП). Виходячи з цих міркувань, пропонується K 3 R розраховувати як:
Стор. 140 ф.2
K 3 R = ------------------------------ х j 3, де
Стор. 300 ф.1 х j 1 (2.4.5)
j 1 - індекс інфляції в країні за аналізований період;
j 3 - універсальний індекс збільшення / зниження процентних ставок по основних видах податків, який розраховується як: у чисельнику сума процентних ставок по податках на майно, прибуток, землю, ЄСП на кінець періоду, в знаменнику - до цих же ставками на початок періоду.
Дуже складним і дуже проблематичним є включення в основну формулу Альтмана коефіцієнта K 4 стосовно до російських компаній. По-перше Е. Альтман припускає в своїх розрахунках використовувати при розрахунках у чисельнику не балансову вартість емітованих акцій, як це робиться в Росії, а їх ринкову вартість. Погодьтеся, це не одне і те ж.
Тому, видається логічним ввести в положення з бухгалтерського обліку можливість відображення балансової вартості емітованих акцій на звітну дату тотожну їх ринкової вартості на цю дату. При цьому, природно, в межотчетний період балансові та звітні дати можуть відрізнятися. У торгах на біржових майданчиках внутрішніх світових фондових ринків звертаються цінні папери дуже незначної кількості російських компаній, решта ж цінні папери просто не мають котирувань, а отже і ринкової ціни. Аналізуючи стан залізничних підприємств напередодні створення РАТ «РЖД» ми зіткнулися з тим, що в балансах підприємств суми вартості основних фондів (рахунки 01,02,03, бухгалтерського обліку; рядок 120 форми № 1 бухгалтерського балансу) були тотожні сумам додаткового капіталу (рахунок 87 бухгалтерського обліку; рядок 420 форми № 1 бухгалтерський баланс), а статутний капітал був менше додаткового в десятки тисяч разів. У цей період ще ні про які акції мови не велося - їх не було в природі. Природно немає акцій - немає їх балансової вартості, а ринковою - тим більше. У наявності спотворення бухгалтерської звітності, введення в оману податкових органів, постачальників, кредиторів, потенційних партнерів та інвесторів. І таке становище у всій галузі. У додатку № 1 як один приклад наводяться балансові дані одного з підприємств залізничного транспорту - локомотивного депо станції Челябінськ.
На 01.01.2003 р. і, вже тим більше на 01.01.2002 р. у підприємства ніяких акцій «на руках» не було, а, отже, і не про який додатковому капіталі мови вестися не повинно. Припускаємо заперечення опонентів про те, що в цей період йшла підготовка до акціонування. Так, але відповідно до законодавства Російської Федерації - 100% акцій передбачалося передати державі, що надалі і було зроблено. Тому, ще раз звертаємо увагу на те, що суми зазначені по рядку 420 бухгалтерського балансу повинні бути Сторнувати і відображені у рядку 410 бухгалтерського балансу. Зробивши виправні записи в бухгалтерській звітності, застосовувати коефіцієнт Е. Альтмана у тому вигляді, в якому він існує для підприємств залізничного транспорту не має сенсу, оскільки рядок 420 форми № 1 звертається нуль, і відповідно коефіцієнт К4 буде дорівнює нулю.
Вельми проблематичним виглядає використання цього коефіцієнта компаній інших галузей народного господарства. Навіть якщо акції цих компаній пройшли біржовий лістинг і мають котирування на фондовому ринку, то для того щоб використовувати К4 так як це передбачено методикою Альтмана необхідно вносити зміни до Положення з бухгалтерського обліку, тобто надавати господарюючим суб'єктам право хоча б по-квартальну переоцінку вартості своїх активів і рахунку 83 бухгалтерського обліку «додатковий капітал», приводячи їх у відповідність з біржовими котируваннями. До цього часу нами пропонується чисельник цього коефіцієнта розраховувати як суму рядків 410 і 420 бухгалтерського балансу - «статутний капітал» - рахунок 80 бухгалтерського обліку та «додатковий капітал» - рахунок 83 плану рахунків бухгалтерського обліку, скоригованими на індекс зростання / зниження ринкової вартості акцій компанії , інфляційну складову і зміна облікової ставки Центрального Банку Російської Федерації. Чим менше облікова ставка, тим більший додатковий обсяг ресурсів компанія може залучити в свій бізнес як у простої, так і розширене відтворення.
Таким чином, пропонована нами розрахункова формула коефіцієнта K 4 R буде виглядати наступним чином:
Стр.410 ф.1 + ряд 420 ф.1
K 4 R = ---------------------------------------------- ------- x j 4, де
(Стор. 590 ф.1 + стор. 690 ф.1) х j 1 х j 5 (2.4.6)
j 1 - індекс інфляції в країні за аналізований період;
j 4 - індекс зростання / зниження котирувань акцій компанії в аналізований період;
j 5 - індекс зростання / зниження процентної ставки рефінансування, що встановлюється Центральним Банком Росії.
П'ятий коефіцієнт, або фактор, який Е. Альтман включив для аналізу в свою методику - це відношення обсягу продажів (виручки від реалізації) до активів компанії, суб'єкту господарської діяльності. Тут також, видається, не можна підходити з одним шаблоном до всіх господарюючим суб'єктам в Російській Федерації. У силу того, що на території Росії продовжують свою діяльність природні монополії, що задають тон у формуванні всієї цінової політики держави через, часто необгрунтоване підвищення цін на свою продукцію і послуги (без збільшення об'ємних і якісних показників), а саме часом тільки зростання цін є базовим показником збільшення виручки від реалізації, пропонується два варіанти розрахунку цього показника:
1. варіант розрахунку для природних монополій;
2. варіант розрахунку для компаній, що не входять в структури природних монополій.
Робиться це з таких міркувань. Якщо зростання цін на ринку для продукції «звичайних» компаній, тобто компаній не входять до структури природних монополій означає лише те, що їхня продукція користується попитом, конкурентноздатна і це позитивний чинник, який потрібно заохочувати за допомогою коректування коефіцієнта К5 у бік збільшення математичного виразу на індекс зростання цін на продукцію, товари та послуги цих виробників. Те, для природних монополій слід зайняти протилежну позицію - формулу Альтмана слід коригувати у бік зменшення, розмістивши цей індекс у знаменнику. Тим самим розрахунковий коефіцієнт буде «стримуючим» чинником збільшення виручки за рахунок необгрунтованого підвищення цін. У разі збільшення цін на продукцію та послуги - знаменник математичного виразу буде збільшуватися - знижуючи значення коефіцієнта в цілому, у випадку зниження цін знаменник буде зменшуватися, збільшуючи вираження в цілому. Виходячи із запропонованих міркувань, розрахункова формула коефіцієнта K 5 R для природних монополій набуває вигляду:
Стор. 010 ф.2
K 5 R = ---------------------------------, де
Стор.300 ф.1 х j 6 x j 1 (2.4.7)
j 1 - індекс зниження / підвищення рівня інфляції в країні;
j 6 - індекс підвищення / зниження цін на продукцію та послуги природних монополій.
Пропонована формула розрахунку коефіцієнта К5 для компаній, що не входять в структури природних монополій:
Стор. 010 ф.2 х j 6
K 5 R '= ---------------------------, де
Стор.300 ф.1 x j1 (2.4.8)
j 1 - індекс зниження / підвищення рівня інфляції в країні;
j '5 - індекс підвищення / зниження цін на продукцію та послуги компаній, що не входять до складу природних монополій.
При оцінці ймовірності банкрутства російських компаній, господарюючих суб'єктів, за доцільне доповнити формулу Е. Альтмана дев'ятьма коефіцієнтами (факторами), що дають найбільш повну характеристику фінансового стану підприємства і не знайшли свого відображення в даній методиці, а саме:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (відношення оборотних активів до короткострокової заборгованості) - K 6 R;
2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (відношення власних джерел фінансування до валюти балансу) - K 7 R;
3. Коефіцієнт фінансової рентабельності (відношення чистого прибутку до власного капіталу) - K 8 R;
4. Коефіцієнт комерційної маржі (відношення чистого прибутку до виручки від реалізації продукції, послуг) - K 9 R;
5. Коефіцієнт соціальної стабільності (відношення плинності кадрів у% на кінець аналізованого періоду до початку періоду) - K 10 R;
6. Коефіцієнт стабільності національної валюти (відношення середньої величини сумарного курсу рубль / дол.США та рубль / Євро на початок періоду до цього показника на кінець періоду) - K 11 R;
7. Заохочувальний коефіцієнт розвитку національної промисловості - K 12 R;
8. Універсальний фондовий індекс стану національної економіки - K 13 R;
9. коефіцієнт стабільності податкової складової - K 14 R.
Вище перераховані коефіцієнти пропонується розраховувати наступним чином:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності - через відношення оборотних коштів до довгострокових позикових коштів, скоригованими на індекс інфляції в країні (у разі зниження рівня інфляції в країні - зменшується знаменник, тим самим, збільшуючи при цьому загальне значення коефіцієнта). Збільшення показника показує поліпшення його платоспроможності, підвищення надійності та привабливості для партнерів у спільному бізнесі, для потенційних кредиторів та інвесторів - у разі виникнення сумнівів при прийнятті ними рішень про можливість надання кредитів і позик
стор 290 форми 1
K 6 R = 0,1 х ----------------------------------, де (2.4.9)
стор. 690 форми 1 х j1
j 1 - індекс зниження / підвищення рівня інфляції в країні;
2. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами - розраховується як відношення власних коштів до активів (валюті балансу), скоригованими на індекс інфляції. Відбиває частку в загальному обсязі бізнесу власних джерел фінансування. Збільшення коефіцієнта означатиме підвищення рівня незалежності бізнесу від зовнішніх джерел фінансування, поліпшуючи при цьому фінансову незалежність підприємства.
стор 490 ф.1
K 7 R = 2 х ---------------------------, де (2.4.10)
стор.300 ф.1 x j1
j 1 - індекс зниження / підвищення рівня інфляції в країні;
3. Коефіцієнт фінансової рентабельності - визначається через відношення чистого прибутку до власних джерел фінансування підприємства чи бізнесу, скоригованими на інфляційну складову. Показує ефективність вкладених власних коштів в даний вид бізнесу.
Стр.140 ф.2 - стор.150 ф.2
K 8 R = -----------------------------------, де (2.4.11)
Стр.490 ф.1 x j1
j 1 - індекс зниження / підвищення рівня інфляції в країні;
4. Коефіцієнт комерційної маржі - розраховується як відношення чистого прибутку до валової виручки від реалізації продукції (послуг), скоректованої на індекси інфляції і цін на власну продукцію або послуги. Оскільки валова виручка відображає як об'ємні, так і вартісні показники роботи компанії, то даний коефіцієнт відображає фінансово-економічну ефективність підприємства.
а) для компаній, які входять до складу природних монополій
Стр.140 ф.2 - стор.150 ф.2
K 9 R = 0,5 х -----------------------------------, де (2.4.12)
Стор. 010 ф.2 x j1 х j 6
j 1 - індекс зниження / підвищення рівня інфляції в країні;
j 6 - індекс підвищення / зниження цін на продукцію та послуги природних монополій.
б) для компаній не входять до структури природних монополій
(Стор.140 ф.2 - стор.150 ф.2) х j '6
K 9 R '= --------------------------------------------- -, де (2.4.13)
Стор. 010 ф.2 x j1
j 1 - індекс зниження / підвищення рівня інфляції в країні;
j '6 - індекс підвищення / зниження цін на продукцію та послуги компаній, що не входять до складу природних монополій.
При розміщенні індексу j '6 в знаменнику (у випадку з природними монополіями) - він виконує стримуючу роль зростання монопольних цін. У разі розташування j '6 в чисельнику - коефіцієнт виконує стимулюючу роль, і відображає попит на продукцію та послуги даного виду бізнесу. Тут, безсумнівно, істотну роль буде грати податкова складова (стор.150 ф.2), але оскільки фактор податкової складової носить всеосяжний, об'єктивний, по відношенню до підприємства, характер, то показник характеризує загальну картину податкової політики в державі, буде представлений нижче в вигляді окремого коефіцієнта.
5. Коефіцієнт соціальної стабільності компанії -
% Плинності кадрів на початок періоду
K 10 R = ---------------------------------------------- ------------- х j кач.сост.
% Плинності кадрів на кінець періоду (2.4.14)
j кач.сост. - індекс якості персоналу
j кач.сост. = 1 +% робітників і службовців з вищою освітою і стажем роботи більше 5-ти років.
6. Коефіцієнт стабільності національної валюти
Курс руб / дол.США поч. + Курс руб / Євро поч.
K 11 R = ---------------------------------------------- -----------------
Курс руб / дол.США кін. + Курс руб / Євро кін. (2.4.15)
7. Заохочувальний коефіцієнт розвитку національної економіки
K 12 R = 1,2 * (А / Б), де (2.4.16) А - частка виручки від поставок продукції на світові ринки.
Б - частка витрат на купівлю імпортної продукції з світових ринків.
Коментар до цього коефіцієнту. Розглянемо можливі варіанти розвитку подій. Цей коефіцієнт виконує свою стимулюючу роль у випадку перевищення експорту над імпортом, чим більше це перевищення, тим більше як сам коефіцієнт, так і результуючий коефіцієнт Z. І, навпаки, у разі перевищення імпорту над експортом - цей коефіцієнт приймає негативні значення і в цілому знижує результуючий коефіцієнт. Саме ці дві обставини: орієнтація поставок своєї продукції за кордон і на внутрішній ринок, зниження витрат на придбання продукції товарів і послуг за кордоном буде орієнтувати вітчизняних виробників на світові та вітчизняні ринки в розумних пропорціях і в кінцевому підсумку призведе до підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності , поповненню валютних резервів і запасів держави, стабілізації курсу національної валюти, додатковим робочим місцям для вітчизняних товаровиробників, ослаблення соціальної напруженості в державі.
8. Фондовий індекс стану національної економіки - K 13 R
j 7 кін.
K 13 R = 1,1 х ---------------, де (2.4.17)
j 7 поч.
j '7 кін. - Індекс РТС або НФА на кінець періоду;
j '7 поч. - Індекс РТС або НФА на початок періоду.
Значущість цього коефіцієнта очевидна: якщо національна економіка на підйомі, курсова вартість акцій підприємств і компаній має стабільну позитивну динаміку, внутрішньополітична складова не розгойдує внутрішній і зовнішній фондові ринки, то природно, підвищується і рівень довіри до країни, її суб'єктам господарювання, створюються сприятливі умови для припливу інвестицій, отриманню вигідних довгострокових кредитів і позик, створюючи при цьому сприятливі умови для зростання національної економіки. Стабільність вартості акцій на світових фондових ринках або підвищення їх кон'юнктури пропонується стимулювати коефіцієнтом, що дорівнює 1,1. Опис індексу буде вироблено нижче.
9. коефіцієнт стабільності податкової складової - K 14 R.
Введення цього коефіцієнта очевидно. По-перше, і це найголовніше, державна податкова політика значно впливає на результати діяльності будь-якого суб'єкта господарської діяльності, від цього залежить в кінцевому підсумку пополняемость бюджету, успішний розвиток в цілому національної економіки. Пропонується його розраховувати через відношення суми відсоткових ставок за основними видами податків на початок періоду в чисельнику до цих же процентних ставках на кінець аналізованого періоду. Стабільність або зниження податкового тягаря для підприємств пропонується заохочувати застосуванням збільшує коефіцієнта, рівному 1,1.
S пріб.нач. + S імущ.нач. + S земл.нач. + S ЕСН.нач.
K 14 R = 1,1 х ------------------------------------------ ----------, де (2.4.18)
S пріб.кон. + S імущ.кон. + S земл.кон. + S ЕСН.кон.
S пріб.нач - з тавки податку на прибуток на початок періоду;
S пріб.кон - ставка податку на прибуток на кінець періоду;
S імущ.нач - з тавки податку на майно на початок періоду;
S імущ.кон. - З тавки податку на майно на кінець періоду;
S земл.нач - з тавки податку на землю на початок періоду;
S земл.кон - з тавки податку на землю на кінець періоду;
S ЕСН.нач - з тавки єдиного соціального податку на початок періоду;
S ЕСН.кон - з тавки єдиного соціального податку на кінець періоду.
Важливо, видається, проводити оцінку ймовірності банкрутства підприємства з аналізом її динаміки, застосовуючи при цьому трендовий метод з метою можливості оцінки ймовірності неспроможності в перспективі.
Глава 3. Оцінка фінансових показників діяльності
підприємств
3.1 Діагностика стійкості і платоспроможності
підприємства.
Запорукою виживаності і основою стабільності положення підприємства служить його стійкість. Партнерів підприємства по договірних відносин в першу чергу цікавить його фінансова стійкість.
Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, яке забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.
Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства шляхом ефективного їх використання, сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства.
Аналіз стійкості підприємства на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті.
Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку та потребам підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства, а зайва - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами.
Фінансова стійкість підприємства характеризується системою абсолютних і відносних показників.
Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.
1. Наявність власних оборотних коштів на кінець розрахункового періоду встановлюється за формулою:
де - СОС - власні оборотні кошти;
СК - власний капітал;
ВА - необоротні активи.
2.Наличие власних і довгострокових позикових джерел фінансування запасів (СДІ) визначається за формулою:
де - ДО - довгострокові зобов'язання.
3.Общая величина основних джерел формування запасів (ОІЗ):
де-КО - короткострокові зобов'язання.
У результаті можна визначити три показники забезпеченості запасів джерелами їх фінансування.
1.Ізлішек (+), нестача (-) власних оборотних коштів:
де -
З - запаси.
2. Надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових джерел фінансування запасів (
3. Надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел покриття запасів (
Залежно від ступеня забезпечення запасів і витрат джерелами фінансування розрізняють такі види фінансової стійкості:
Абсолютна стійкість фінансового стану характеризується надлишком формування власних оборотних коштів над фактичною величиною запасів і витрат. Зустрічається рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості.
Нормальна стійкість фінансового стану, при якій запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів. Такий тип фінансової стійкості гарантує платоспроможність підприємства.
Нестійкий фінансовий стан (фінансова нестійкість) пов'язане з порушенням платоспроможності підприємства, але воно може бути відновлене при збільшенні розміру власних оборотних коштів за рахунок поповнення власних джерел коштів. При такому типі фінансової стійкості запаси і витрати формуються за рахунок власних оборотних коштів, короткострокових кредитів і позик, а також джерел, що послаблюють фінансову напруженість.
Кризовий стан фінансової стійкості характеризується тим, що запаси і витрати не забезпечуються джерелами формування. Дана ситуація свідчить ще і про те, що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості, тобто підприємство знаходиться на межі банкрутства.
Аналіз відносних показників фінансової стійкості або фінансових коефіцієнтів є оцінку складу і структури джерел коштів організації та їх використання. Результатом такого аналізу повинна стати оцінка незалежності організації від зовнішніх кредиторів. Чим вище частка позикових коштів у загальній величині джерел, тим вище фінансовий ризик для контрагентів в роботі з цією організацією, тим більше нестійкий її фінансове становище.
| АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ | |||||
| № п.п. | Найменування показників | Умовне позначення | Код рядка вбух.балансе | На кінець періоду | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| 1. | Джерела власних коштів | СК | 490 (111-П) | ||
| 2. | Основні засоби і необоротні активи | ВА | 190 (1-А) | ||
| 3. | Наявність власних оборотних коштів | СОС | Стр.1-стор.2 | 0 | |
| 4. | Довгострокові кредити і позики | ДО | 590 (1У-П) | ||
| 5. | Наявність власних оборотних коштів і довгострокових позик для формування запасів і витрат | СДІ | Стор.3 + стор.4 | 0 | |
| 6. | Короткострокові кредити і позики | КВ | 690 (У-П) | ||
| 7. | Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат | ОІЗ | Стор.5 + стор.6 | 0 | |
| 8. | Загальна величина запасів і витрат | З | стор.210 | ||
| 9. | Надлишок "+", нестача "-" власних оборотних коштів | СОС - З | Стр.3-стор.8 | 0 | |
| 10. | Надлишок "+", нестача "-" власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат | СДІ - З | Стор.5-стор.8 | 0 | |
| 11. | Надлишок "+", нестача "-" загальної величини основних джерел формування запасів і витрат | ОІЗ - З | Стр.7-стор.8 | 0 | |
- Фінансова стійкість ідеальна, якщо: (п.9.5; п.10.5; п.11.5> = 0)
- Фінансова стійкість нормальна (гарантує платоспроможність), якщо (п.9.5 <0; п.10.5; 11.5> = 0)
- Нестійкий фінансовий стан (порушення платоспроможності) якщо: (п. 9.5 та 10.5 <0, п.11.5> 0)
- Кризовий фінансовий стан, якщо (п.9.5, 10.5, 11.5 <0)
У разі фінансової нестійкості підприємства потрібен аналіз: 1. Загальної величини неплатежів
а) загальної заборгованості по позичках банку;
б) простроченої заборгованості за розрахунками боржників;
в) іншим неплатежів.
2. Причин неплатежів
а) достатності власних оборотних коштів;
б) понад - планових, - нормативних запасів ТМЦ;
в) товарів відвантажених але не оплачених покупцями;
г) наявності товарів на ответхраненіі у покупця на увазі відмови від акцепту.
3. Іммобілізації оборотних коштів у капітальні вкладення
а) заборгованості за отриманими позиками працівників;
б) витрат, не перекритих засобами спец.фондов та цільовим фінансуванням.
4. Джерел, що послаблюють фінансову напруженість
а) наявності тимчасово вільних власних коштів;
б) можливість залучення коштів у вигляді перевищення кредиторської
заборгованості над дебіторською
в) можливість залучення кредитів банку та ін. позикових коштів
Таким чином виробляються статичні розрахунки на конкретну дату.
Іноді підприємства в силу тих чи інших причин мають можливість при існуючій методиці поліпшити або погіршити ці показники в залежності від переслідуваних цілей. Для цього на звітну дату показується влаштовує менеджмент показник.
Щоб мати уявлення про обсяг фактичних кредитах і позиках в аналізований період пропонується побудова графіка в якому необхідно відображати подекадно або помісячне сальдо заборгованості за кредитами і позиками. Для прикладу візьмемо такі дані:
| Дати | 21.12.03 | 01.01.04 | 11.04.04 | 21.01.04 | 01.02.04 | 11.02.04 | 21.02.04 |
| Заборгованість | 1500 | 0 | 1500 | 2500 | 2100 | 1800 | 2400 |
| Дати | 01.03.04 | 11.03.04 | 21.03.04 | 01.04.04 | 11.04.04 | 21.04.04 | |
| Заборгованість | 2800 | 3000 | 2500 | 0 | 2500 | 2700 |
Всі відносні показники фінансової стійкості, що характеризують стан та структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття (пасивами) можна розділити на показники:
· Визначають стан оборотних коштів;
· Визначають стан основних засобів;
· Характеризують фінансову незалежність.
Стан оборотних засобів відображається через:
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними засобами, характеризує ступінь забезпеченості запасів власним капіталом:
Стр.490 - стр.190
стор.210 (3.1.7)
де - СОС - власні оборотні кошти;
З - запаси.
Зростання його позитивно позначається на фінансовій стійкості підприємства.
Коефіцієнт забезпеченості поточних активів власними обіговими коштами - характеризує частку фінансування поточних активів за рахунок власних оборотних коштів, що визначає рівень незалежності поточної діяльності підприємства від зовнішніх запозичень.
Стор. 490 + р. 640-стор. 190
стр.290 (3.1.8)
де - СК - власний капітал;
ДБП - доходи майбутніх періодів;
ВОА - необоротні активи;
ОА - оборотні активи.
Мінімально допустиме значення цього коефіцієнта дорівнює 0,1, тобто не менше 10% поточних активів має бути профінансовано за рахунок чистого оборотного капіталу.
Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами.
Стр.490 - стр.190
стр.490 (3.1.9)
де - - СОС - власні оборотні кошти;
СК - власний капітал.
Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан. Коефіцієнт залежить від структури капіталу і специфіки галузі, рекомендовано в межах від 0,2 до 0,5.
Коефіцієнт стійкості структури оборотних активів показує яка частина оборотних коштів фінансується за рахунок поточних активів.
Стр.490 - стр.190
стр.290 (3.1.10)
де - СОС - власні оборотні кошти;
ОА - оборотні активи.
Його зріст позитивно позначається на фінансовій стійкості підприємства.
Стан основних засобів аналізується за допомогою таких коефіцієнтів.
Індекс постійного активу - коефіцієнт показує ставлення основних засобів і необоротних активів до власних коштів, або частку основних засобів і необоротних активів в джерелах власних коштів.
Стор.190
стр.490
де - ВА - необоротні активи;
СК - власний капітал.
Коефіцієнт співвідношення поточних активів і нерухомого майна Показує яка частка власних оборотних коштів фінансується за рахунок поточних активів підприємства.
Стор. 290
стор.120
де - ОА - оборотні активи;
Ст.недв. - Вартість нерухомості.
Коефіцієнт іммобілізації - характеризує співвідношення оборотних і основних засобів.
Стор.190
стр.290
де - ВА - внеобортние активи;
ОА - оборотні активи.
Коефіцієнт зносу - вимірює в якій мірі профінансовані за рахунок зносу, замін і оновлення основних засобів.
де - ізн.ос. - Знос основних засобів;
ст.ос. - Первісна вартість основних засобів.
Структура фінансових джерел організації і його фінансова незалежність характеризується:
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності)
Стр.490
стор.300
де - СК - власний капітал;
ФК - фінансовий капітал (валюта балансу).
Цей коефіцієнт свідчить про перспективи зміни фінансового стану в найближчий період. Оптимальне його значення - 0,5, коли сума власних оборотних коштів організації становить 50% від суми всіх джерел фінансування. Зростання коефіцієнта відображає тенденцію до зниження залежності організації від позикових джерел фінансування. Високий рівень коефіцієнта автономії відображає стабільне фінансове становище організації, сприятливу структуру його фінансових джерел і низький рівень фінансового ризику для кредиторів. При зниженні рівня коефіцієнта автономії до значень, менших, ніж 0,5, ймовірність фінансових труднощів зростає. Досягнення цього коефіцієнта значень 0,5 і вище означає, що організація може користуватися позиковим капіталом.
Коефіцієнт фінансової залежності (фінансовий важіль підприємства)
Стор.300
стр.490
де - ФК - фінансовий капітал (валюта балансу);
СК - власний капітал.
Даний показник є зворотним показником коефіцієнта автономії. Нормативне значення коефіцієнта
Коефіцієнт боргового навантаження («плече фінансового важеля») показує частку залучених коштів на кожний карбованець власні, вкладених в активи організації:
Стр.590 + стр.610
стр.490
де - Долг.О - боргові зобов'язання (розділ 5 + позики і кредити);
СК - власний капітал.
Зростання його свідчить про посилення залежності від позикового капіталу і зниження фінансової стійкості.
Коефіцієнт фінансової стійкості показує питому вагу всіх джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час:
Стр.490 + стр.590
стор.120 + стр135
де - СК - власний капітал
ДО - довгострокові зобов'язання;
А - активи (майно).
Чим вищий цей коефіцієнт, тим більша фінансова стійкість, тим нижча частка короткострокових зобов'язань, робота з якими вимагає постійного оперативного контролю за своєчасним їх поверненням та залученням інших капіталів.
Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів
Стр.590 + стр690
стр.490
де - ЗК - позиковий капітал;
СК - власний капітал.
Коефіцієнт показує, яка частина діяльності організації фінансується за рахунок власних коштів, а яка - за рахунок позикових. Ситуація при якій величина даного коефіцієнта менше 1 (більша частина майна організації сформовано за рахунок позикових коштів) свідчить про небезпеку неплатоспроможності і нерідко утрудняє можливість одержання кредиту.
Нижче зробимо порівняльну оцінку фінансової стійкості вже відомих нам підприємств - «Монополіста» і «Бізнесмена»:
| Таблиця 3.1.2. Оцінка стану основного майна підприємства «Монополіст». | ||||||||||||||||
| Чисельник, тис. руб. | Абсолютне значення | |||||||||||||||
| Найменування | Алгоритм розрахунку | знаменник, тис. руб. | фінансових коефіцієнтів | |||||||||||||
| Факт 2002 | Факт 2003 | Факт 2004 | Факт 2002 | Факт 2003 | Факт 2004 | Цей текст може містити помилки. Міжнародні відносини та світова економіка | Монографія Схожі роботи: Актуальні проблеми правового захисту суб єктів господарювання Платіжно розрахункові відносини в зовнішньоекономічній діяльності суб`єктів господарювання Суб єкт господарювання Група суб єктів господарювання Методологія і методи комплексної оцінки фінансово-економічної діяльності господарюючих суб`єктів Методологія і методи комплексної оцінки фінансово економічної діяльності господарюючих суб`єктів Особливості оподаткування суб єктів господарювання Фінансова діяльність суб`єктів господарювання Фінансовий механізм суб`єктів господарювання Фінансова діяльність суб`єктів господарювання 2 | ||||||||||
© Усі права захищені
написати до нас
написати до нас